Чому онлайн навчання часом кращий варіант? Спілкуємось на цю тему з мамою одного з наших Небайдужиків онлайн-Школи вільних та небайдужих – Іриною Нестеренко!

Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, для початку, чому Ви перевели сина в онлайн Школу і чи не заважає Вам таке навчання працювати?

Я маю можливість працювати вдома. Тому для мене не є принциповим, чи дитина ходить в школу, чи залишається вдома. В нас малий Лев вчиться онлайн зі збереженням місця в Школі вільних та небайдужих. Але буде видно, як буде далі.

Пані Ірина
Задумались ми про онлайн-школу, напевно, в нульовому – першому класі. Він в нас почав дуже хворіти, бо він алергік. До того ж в нього є така штука, що він не їсть поза домом. Тобто все, що приготовлене поза домом, є підозрілим. Він за цілий день міг з’їсти шматочок хліба і потім в нього крутилась голова. І це теж нам не підходило.

Тому вже після першого класу ми задумались над тим, щоб він вчився вдома. Нам дуже підходила програма Школи вільних та небайдужих і це був варіант не шукати щось інше. Тому, коли у зв’язку з пандемією, тут з’явилась така фішка, то ми за неї схопились. В принципі, коли ми були на карантині і мали онлайн-навчання, я помітила, що сину, комфортно.

Отак ми і залишились в онлайн-школі. Деколи Лев каже, що сумує і пішов би в офлайн-школу. Але я зауважила, що він не стільки би пішов з дітками бавитись, скільки в школі має змогу працювати не на повну. Тому що тут, в онлайні, менше дітей, і вчителька встигає опитати кожного по декілька разів. І навіть коли йому здавалося, що вже все – не тут-то було. Інтенсивність для нього виявилась в онлайні в рази сильнішою.

І ще, конкретно в нас, він взагалі не боїться запитати щось у вчительки чи розповісти щось. Але він не ініціативний. І коли йде робота в групі, то він знає відповідь, але сидить тихенько, не піднімає руки і так може відсидітись. А є ініціативні дітки, які руку весь час піднімають, відповідають. Йому так комфортно, але мені це не підходить. Він за тим скучив. А на онлайні не виходить посидіти так, бо дітей мало і їх постійно опитують, перепитують. І це в офлайн-класі, де дітей є лише 20 . Я вже мовчу про школи, в яких 30 дітей.

І він, справді, втомився за ці півроку на онлайн навчанні, а от в Школі офлайн він так не стомлювався.

Чи не було проблем з переходом до нових вчителів в онлайні?

В нас лишилась вчителька, яка вела його перед тим. Тому він тим втішений. Але він звик і до інших вчителів. Каже, що йому всі підходять. Не всі предмети підходять, як і всім дітям, але вчителі подобаються.

Немає контакту з дітьми фізичного, але є емоційний. Вони обмінялись телефонами і спілкуються на перерві.

І ще, що є плюсом на онлайн-навчанні , так це тісніший контакт з вчителем. Таке враження, що виходить більш камерно. Він вдома, в домашній атмосфері, вчителька близенько до нього і йому простіше розмовляти, запитати щось, ніж вона десь там здалеку , біля свого столу, а перед тобою ще ряди учнів.

А він менше став хворіти в онлайні?

Він ні разу не захворів. Він контактує з тими дітками, які ходять у школу, але це все відбувається надворі, на свіжому повітрі. В приміщенні він швидко підхоплює хвороби, особливо коли повітря закрите – тоді він хапає дуже. Пройшовся в коридорі і вже має вірус. Він алергік і йому ті всі віруси важче даються. Тому так тиждень-два – і вже вдома. А це ж не перший клас, він має купу пропущеного матеріалу, який я навіть не можу, і чесно кажучи, не хочу пояснювати. Мені набридло вчитись. Ясно, що дещо все-таки приходиться згадувати, але я не хочу заново вчитись.

В принципі, він зараз робить уроки сам. Деколи з тьютором, коли щось не розуміє. Деякі дітки в нас суто з тьютором, це вже індивідуально для кожної родини.

Це те, що мене не дуже влаштовувало в школі. Тьютор питається: «Як ви думаєте, яка тут відповідь має бути?» І хтось один каже, що думає так-то, а інша дівчинка каже – так. Вдома вже Лев мені каже, що вибрав таку-то відповідь. Тобто, що це за домашнє, в якому він не думає над кожним завданням самостійно? Тут він завдання робить вдома сам, а коли вже не знає, і навіть мама не знає, то він виходить онлайн на домашнє з тьютором і тоді робить з нею.

Чи були технічні проблеми з навчанням?

Було таке, що один раз світло вибило. Але за півроку це було один раз, не до порівняння з тим, як він по тижню-два кожен місяць пропускав, бо в нього чи гайморит, чи алергія, чи якийсь вірус.

Загалом ми пропустили за півроку десь 2-2,5 дні і то за сімейними обставинами. І що великий плюс – він ні разу не хворів.

А як відбуваються творчі уроки ?

Творчі уроки – це дуже індивідуальна річ. Тут грає людський фактор. Леву деколи бувають нецікаві творчі уроки, бо немає того колективу. І немає на сцені справжнього театру. Але вони є в онлайні, і то добре.

Але що класно, він контактує з комп’ютером ліпше, ніж я.

І, до речі, ми гуляємо тепер більше, ніж гуляли в нашій Школі вільних та небайдужих. Гуляємо два рази на день. І він встигає вчасно поїсти, перекусити. Йому комфортно.

Вам не складно працювати з ним вдома?

Я теж працюю за комп’ютером, я дизайнер. То коли в нього уроки, я насправді відпочиваю. Він все робить сам, знає свій розклад, дивиться на годинник, сам все включає. Я розумію, в першому класі складніше. Для них це все в новинку, це для батьків навантаження. Але для нас, третій клас, він сам собі все підключає. Так, треба загнати на домашнє завдання. Але це з домашнім завданням, не з уроками. Він сам собі сідає і я вільна. Коли в нього уроки вже закінчуються, тоді ми проводимо більше часу разом.

Спілкувалась Анастасія Ковач-Петрушенко